File talk:Періодична система елементів в 3d моделюванні зовнішнього електронного шару.jpg

Модель атома (статическая теория строения атома)

Статична теорія будови атома, або модель атома (Чукічев Д.В. 2014р.) (Ста́тика (от греч. στατός, «нерухомий») – базова модель атома, основана на статичному положенні електронів в атомі за рахунок комбінованих електромагнітних сил електронів. Основана на тому, що електрон є складною, комбінованою дипольною структурою, виникаючою при злитті елементарних носіїв як позитивних, так і негативних зарядів. (Наука на даний час не може спростувати це припущення. Доказів що електрон є елементарною частинкою, носієм негативного заряду не існує.) При цьому заряди не анігілюються, а зберігають свої фізичні властивості, створюючи сектори негативних і позитивних магнітних полів. При цьому загальний умовний заряд дипольного електрона -1. Електрони взаємодіють між собою, притягаючись різними полюсами магнітних полів до тої відстані, поки одинакові магнітні поля різних електронів зупиняють зближення, як між самими електронами, так і між електронами та ядром атома. Таким чином створюється об’єм атома з комбінації напруги різних магнітних полів. Ці поля вирівнюють локації електронів навколо ядра в вигляді електронних шарів (сфер). Ці ж магнітні поля електронів різних атомів створюють хімічні і фізичні взаємодії між атомами в вигляді молекул, кристалічних структур, агрегатних станів, та інше. Статична будова атома саморегулююча стабільна структура з балансом електромагнітних сил, де заряд ядра рівний кількості електронів. Статична модель атома підпадає законам класичної механіки, позбавляючи вигадок квантової фізики, яка вигадували все нові і нові постулати, щоб якось обґрунтувати об’єм атома. З часом статична модель атома може прийти на заміну моделі Резерфорда, моделі Томсона Ніщо не може бути відносно вічним, ніж статичний стан матерії. Статична теорія будови атома. (Автор теорії Чукічев Дмиро Віталійович (Україна)2014р.). Деталі доказів теорії на сторінці в Facebook https://www.facebook.com/profile.php?id=100069923056093 (Кожна теорія має право на існування до той пори, поки її не спростували незаперечними доказами.) Динамічна (планетарна) теорія моделі атома основана на динаміці руху електронів навколо ядра. В планетарній теорії електрон – елементарний носій елементарного негативного заряду. Ядро атома має позитивний заряд. Згідно закону Кулона частинка з негативним зарядом притягується до частинки з позитивним зарядом. І чим менша відстань між ними, тим сила притягання наростає в геометричній прогресії. По логікі законів фізики електрон мав би впасти на ядро атома (ядерна реакція). Незважаючи на такий абсурд, вчені того часу прийняли планетарну теорія будови атома, опираючись на припущення руху електронів навколо ядра атома. Вчені початку 20-го століття дивилися на небо, на «вічний» рух планет навколо Сонця і екстраполювали модель Сонячної системи на будову атома. Основу існування Сонячної системи описано законами Ньютона, де маса тіл, сила притягання тіл (гравітація), відстань між тілами і їх швидкість взаємно пов’язані. Чим менша відстань між тілами при незмінній масі, тим більша радіальна швидкість, яка компенсує гравітаційну силу притягання тіл, відцентровою силою руху по орбіті. Баланс цих сил і створює умови «вічного» кругового руху планет навколо Сонця. Досить впливу космічного тіла із-за меж Сонячної системи, як рівновага «вічного» руху порушиться і зруйнує стабільність Сонячної системи. На атом зовнішні сили впливають постійно. Це і механічні впливи, хімічні реакції, термічні, електричні, магнітні впливи. Але атом залишається незмінним і майже «вічним». Що ж забезпечує його неймовірну міцність? Який цемент скріпив електрони, які по закону Кулона мали б максимально віддалитися. Натомість зовнішні електронні шари різних атомів притягаються між собою, створюючи з атомів міцні молекули, що протирічить закону Кулона. Наука на даний час не має практичних доказів «вічного» кругового руху електронів навколо ядра атома. Сам рух електронів потребує постійної енергії. Тому вчені того часу починають доповнювати планетарну модель атома новими вигадками про хвильовий дуалізм електрона, де енергія не витрачається. Хоча, рух електрона по провіднику (електричний струм) створює магнітне поле. Це поле виконує роботу. Отже енергія руху електрона передається за межі провідника і електрон втрачає енергію. Натомість, рух електрона навколо ядра в атомі, згідно вигадки Бора, Планка не створює магнітного поля і не втрачає енергії. Електрон, таким чином перетворюється на хвилю і матеріальну частинку одночасно. Але ж створення хвилі (прояв енергії) також потребує витрати енергії. Енергія вітру створює на морі хвилі. Не буде прикладено енергії, хвиль не буде. В планетарній теорії моделі атома порушено головний закон фізики – закон збереження енергії. Статична теорія моделі атома. В основу статичної теорії моделі атома покладено лише одне припущення – електрон складна, комбінована, дипольна структура, яка базується на новому законі фізики, відкритому в 2014р. : « елементарні носії елементарних зарядів не можуть існувати довго і обов’язково зілляються з носієм протилежного заряду, створивши комбіновану частинку, де заряди зберігаються і створюють різні поля магнітного впливу». Електрон і є такою комбінованою частинкою, де елементарні носії протилежних зарядів створюють секторальні електромагнітні поля. Протилежні поля сусідніх електронів притягуються. Електрони зближуються до тої відстані, поки однакові магнітні поля зупиняють зближення електронів. Теж саме відбувається між позитивно зарядженим ядром атома і електроном. Позитивний заряд електрона зупиняє зближення електрона з ядром. Електрони в комбінаціях різних секторів різних магнітних полів зависають в просторі атома, чітко розподіляючись відносно інших електронів і ядра атома. Тому атом має форму сфери з ядром атома в центрі і електронними шарами. Так як маси електронів малі відносно ядра, то атом нам здається пустотілим. Цей об’єм атома заповнений статичними силами різних магнітних полів. Якщо в цю комбінацію полів втручається інший атом при хімічній реакції, то відбувається перерозподіл магнітних полів зовнішніх електронних шарів в молекулі з виділенням енергії (екзотермічні хімічні реакції). Також варто згадати про електрони в електричному струмі. Втрата електрона атомом приведе до перерозподілу зовнішнього електронного шару, фізичній і хімічній зміні властивості атома. Атом літію не може перетворитися на атом гелію через втрату електрона. Отже електричний струм Статична теорія будови атому пояснює інакше. Електрон втрачає одну із елементарних частинок, носія негативного заряду. Цей носій, рухаючись в електричному струмі повертається назад до електрона за рахунок зміни загального заряду електрона з негативного на позитивний. Згідно закону Кулона частинка електрона притягується назад і енергія відриву частинки електрона рівна енергії притягання до цього електрона. Тобто енергія генератора електричного струму по відриву частинки електрона рівна роботі цієї частинки під час повернення її назад. Виникає логічне питання: якщо електрон втратив елементарну частинку, носія елементарного негативного заряду, то електрон становиться позитивно зарядженим і може покинути атом через відштовхування з позитивно зарядженим ядром. Але цього не відбувається. Висновок: у електрона може бути декілька елементарних носіїв негативних зарядів і втрата одного із них не суттєво міняє властивості електрона. Мінімальний об’єм в просторі створюють чотири точки (тетраедр). На даний час наука зафіксувала існування нової частинки – позитрона, який по масі подібний електрону, але має протилежний позитивний заряд. Базуючись на логікі, можу допустити, що позитрон не що інше, як електрон, що втратив свої елементарні носії елементарних негативних зарядів, або втратив лише частину таких носіїв, змінивши загальний заряд на позитивний. Виникає логічна будова електрона. По центру електрона находиться позитрон з позитивним зарядом. По периметру декілька носіїв негативних заряді, сумарна їх величина більша ніж заряд позитрона. Тому заряд електрона наука умовно зазначила як -1. Декілька носіїв негативних зарядів може бути багато (кількість невідома). Наука це не довела і не спростувала. Тому я взяв за основу чотири носія негативних зарядів, мінімальна кількість яких може створювати об’єм. Назвав їх тетронами. Таким чином електрон складна комбінована дипольна частинка, яка складається з позитивного позитрона і чотирьох негативних тетронів. (Тетрон і є базовою частинкою електричного струму.) https://www.facebook.com/media/set/?set=a.206752963141722&type=3 )

Моделюванні електрона зображується в вигляді тетраедра. Площини тетраедрів електрона мають різні магнітні поля і взаємодіють з іншими електронами.  Так електрони попереднього електронного шару атома впливають на локацію електронів наступного електронного шару, формуючи з двох тетраедрів ромб (в профіль шестикінечна зірка). Тому в періодичній таблиці елементів повторюється число елементів (2 і 3 періоди – по 8 елементів; 4 і 5 періоди по 18 елементів; 6 і 7 періоди по 32 елементи).
При переході від 1-го періоду до 2-го періоду (від 3 до 4, від 5 до 6) електрони зовнішнього шару займають місця рівновіддалені від електронів попереднього періоду. Одночасно електрони зовнішнього шару взаємодіють між собою, створюючи пояси електронів, як у атома нікелю, так і полюсні «ромашки» по 7 електронів, як у групи лантаноїдів (14 електронів). Різні комбінації електронів зовнішнього шару дають індивідуальні особливості елемента, його хімічну активність, валентність, кристалічну решітку, агрегатний стан, температуру плавлення, кипіння… 
Математичний (геометричний) доказ статичної теорії будови атому полягає в припущенні, що електрони різних шарів є не що інше як електромагнітні сфери, які контактують між собою в точках, вказаних на схемі. Якщо взяти за основу радіус атома гелію, то площа кругу, яка проходить по центру ядра атому буде становити 3.14 умовних одиниць. Тоді площа сфери наступного електронного шара для неон - аргон (ромб в шарі в формі взаємодії меж шарами 2 і 3 періоду) з радіусом сфери 1,75 у.о. становить 38,48 у.о. в квадраті. Ділимо на 8 електронів. Отримуємо площу електрона на площі електронної сфери 2 -3 періодів таблиці елементів, рівну 4,8 у.о. в квадраті. По точках контактів шарів різних періодів визначаємо радіуси сфер. Вираховуємо площі цих сфер. Для межі між  4 і 5 періодом (радіус 2,625у.о.) площа сфери становить 86,59 у.о. в квадраті. Для межі між 6 і 7 періодами (радіус 3,5 у.о.) площа сфери становить 153,931 у.о. в квадраті. Ділимо ці площі сфер на площу одного електрона (4,8 у.о. в квадраті). Отримуємо дискретні числа: 18 і 32 площ електронів поміщається на площі сфер. Висновок: електрони одного періоду упаковуються в одинарний шар по 8, чи 18, чи 32 електрона, що відповідає числу елементів в періодах таблиці елементів Менделеева. https://www.facebook.com/media/set/?set=a.417129317294500&type=3

Якщо допустити екстраполяцію електронів на фігуру куба для чіткого візуального позиціювання електронів в просторі, то вершини куба (8 електронів) на поверхні сфери будуть відображати атом неон. Якщо розмістити електрони між електронами атома неон (точки кутів куба), то отримуємо позиції атома криптон (12 електронів посередині ребр куба і 6 електронів посередині 6 граней куба = 18 електронів). Якщо розмістити електрони між 18 електронами на поверхні куба, то отримаємо (8 електронів на кутах куба, по чотири електрона на кожній грані куба 6*4 + 8 = 32 електрона (атом радон)). Якщо екстраполювати електрони з куба на поверхню сфери, ми отримаємо позиції електронів в електронних шарах атома, де відстані між електронами будуть рівними між собою. Електромагнітні сили кожного електрона самі формують атомний простір і кількість електронів в кожному шарі. Цей спосіб визначення позицій електронів називається кубічним моделюванням. За допомогою кубічного моделювання можна моделювати локацію атомів в складних молекулах і візуалізувати сам процес хімічної реакції, моделювати ще невідому науці хімічні реакції і умови проведення цих реакцій. Як працює кубічне моделювання? На схемі кубічного моделювання показані молекули аміаку, ацетилену, кисню, води, вуглекислого газу, бензолу, озону, вуглецевих нано-трубок. Ваканти (пусті місця не зайняті електронами) в одному атомі (акцепторі електронів) притягають електрони другого атому (донору електронів), або взаємно притягуються, коли атоми однакові. Як працює Статична теорія будови атому при хімічних реакціях? На прикладі атому нікелю: Ni має 28 електронів (4 період) (2;8;8;10). Зовнішній електронний шар має 10 електронів. 8 електронів створюють замкнений пояс по екватору атому і стають інертними для хімічних реакцій. Два електрона на полюсах електронного шару є донорами електронів. Валентність нікелю +2. Але нікель також проявляє валентність +3. Такі сполуки нестійкі, так як донор 3-го електрона атома нікелю з замкненого кільця і добре утримується електронним кільцем, тобто проявляє інертні властивості. Так Ni2O3 є нестійкою сполукою і швидко розпадається на NiO і атомарний кисень (Ni2O3=NiO+O), тобто є сильним окиснювачем. Попередній перед нікелем елемент в таблиці елементів – кобальт має стабільну валентність +3, (Co2O3 є стійкою молекулою) так як його кільце не з’єднане і електрони кільця можуть бути донорами, або акцепторами електрона, проявляючи тим самим як відновні, так і окислювальні властивості. Група лантаноїдів проявляє в переважній більшості валентність +3 і в деяких випадках +4 через формування на полюсах зовнішнього електронного шару ромашко- подібне скупчення з 7 електронів, чи димерних молекул. Таким чином група лантаноїдів і актиноїдів становить по 14 елементів (7+7). Формування електронів на полюсах деформує атоми, зменшуючи їх радіуси (лантаноїдне стискання залежить від формування зон з електронів на полюсах). Група лантаноїдів проявляє в переважній більшості валентність +3 і в деяких випадках +4 через формування на полюсах зовнішнього електронного шару ромашко- подібне скупчення з 7 електронів, чи димерних молекул. Таким чином група лантаноїдів і актиноїдів становить по 14 елементів (7+7). Формування електронів на полюсах деформує атоми, зменшуючи їх радіуси (лантаноїдне стискання залежить від формування зон з електронів на полюсах). https://www.facebook.com/media/set/?set=a.666322145708548&type=3 Послідовність заповнення електронами зовнішнього шару відображається на схемах. Таблиця елементів з позиціями електронів зовнішнього електронного шару дають підказки для розуміння фізичних і хімічних реакцій. Статична теорія будови атому може стати ключем до нових наукових відкритів в майбутньому, коли вчений розуміє і візуалізує процес на рівні взаємодії електронів всередині атому і між атомами, баланс перетікання чи зміщення електронів, нових типів матеріалів, акумуляторів, гальванічних елементів, композитних сплавів… . Вивчення в шкільному курсі Статичної теорії будівлі атомів дасть швидке розуміння фізики і хімії, створить умови для наукового прогресу в прикладних наук. Планетарна модель будови атома не дала жодної практичної підказки для вчених (Історія світових винаходів). Чукічев Дмитро Віталійович (talk) 12:56, 28 April 2024 (UTC)